Участь у районному фестивалі - конкурсі "Писанка до Великодня"

2016-04-25

25 квітня 2016 року в центральному парку смт. Голованівськ було гамірно, адже сюди з'їхалися всі педагогічні та учнівські колективи шкіл нашого району на фестиваль "Писанка до Великодня". Великдень – світле і радісне християнське свято на честь Воскресіння Сина Божого. Традиції і символіка даного святкування складалися протягом багатьох століть. Серед основних символів Великодня особливе місце займають великодні яйця, які ототожнюються християнами з життям і воскресінням з мертвих.

Це також символ гробниці – зовні яйце здається позбавленим життя, але всередині нього знаходиться жива істота, яка виходить з нього. Так Ісус воскрес і вийшов з Гробу. Саме тому на Великдень прийнято обдаровувати яйцями кожного гостя. Їх роздають бідним людям і приносять з собою на святкове богослужіння, щоб освятити. З фарбованих яєць прийнято починати трапезу в недільний ранок після довгого посту.

Історично

Писанка —це шедевр мініатюрного живопису, у якому український народ виявив мистецький геній, здатність до творчого, осмислення і художнього узагальнення навколишнього світу. Історія писанки і писанкарського мистецтва давня, їх витоки сягають доби первісно-родового ладу, за кілька тисячоліть до нашої ери.

Писанкою називають по-мистецькому розписані або орнаментовані пташині яйця, поява яких пов’язана з дохристиянським народним звичаєм зустрічі весни. Писанка — атрибут весняного відродження природи, предковічного свята Сонця — великого дня. Саме у весняні дні, коли розвивається брунька, проростає насінина, з яйця вилуплюється пташеня, наші далекі предки починали розписувати яйце, пов’язуючи з ним багато вірувань і легенд..

Сліди розпису яєць повертають нас у дохристиянські часи, зустрічаються в Греції, Італії, Китаї, на Близькому Сході. Культові яйця знаходили і в курганних похованнях скіфів у Східному Криму (IV ст. до н. е.), на території сусідньої Польщі під час розкопок могил X—XIII ст. (Ополе, Вроцлав, Новоград) було знайдено розписані шкаралупки і навіть одну цілу писанку. Мальовані яйця знаходили як на території Європи, так і в Африці та Азії. Безсумнівним є те, що своїм корінням писанка сягає дохристиянських часів, коли на півдні Східної Європи (нинішній Україні) жили суспільства із землеробською основою культури, а на території України залишилися сліди писанкового мистецтва в Київській Русі. Під час розкопок у селищі Степані Рівненської області знайдена писанка на вапняку, що датується XI—XII ст. Археологи, починаючи з періоду ранньої бронзи, знайшли чимало таких культових яєць (не писанок) під час розкопок давніх могил на території сучасної України. У добу пізньої бронзи виготовляли кам’яні або глиняні яйця.

Відомо, що в Київській Русі, крім писанок на пташиних яйцях, робили також і керамічні писанки.

Найдавніша українська керамічна писанка, знайдена археологами, датується IX ст.

Таким чином, можна зробити висновок, що декорування яєць було властиве багатьом народам, але зберегти й найкраще розвинути його зуміли саме українці, створивши такий напрям декоративно-прикладного мистецтва як писанкарство.

Писанка тісно пов’язана з давніми віруваннями українців, народним календарем, що базувався на сонячному циклі, якому — починаючи із зимового повороту сонця до моменту, коли день стає більшим від ночі, — відповідали певні свята: Калити, Коляди, Щедрівки, Ордані, Колодія і, нарешті,— Великодня. Власне у цей день святкували перемогу сонця над темрявою, життя — над смертю, весни — над зимою і як сонячний символ дарували «красні яєчка». Навіть із прийняттям християнства разом із його календарними святами, що часто накладалися на язичницькі, первісна назва «Великдень» збереглася, оскільки його семантичне значення «великого дня» перемоги Світла над Темрявою, Воскресіння природи якнайкраще відповідало, переносному значенню «найзначнішого дня» християн — Воскресінню Ісуса Христа.

Із прийняттям християнства традиції весняного розписування яєць нашими далекими пращурами злилися з весняним традиційним святом Воскресіння Христа, що започаткувало наше традиційне свято — Великдень.

Символічне значення писанки складається з двох складових:

1) зі значення самого яйця, у якому є живий зародок півня (сонячного птаха);

2) зі значення написаних на ньому символічних знаків.

Тому писанки ніколи не варили і не вживали в їжу; ними ніколи не гралися у «битка» чи «котка», оскільки вони були позначені магічними знаками, пов’язаними з. давніми віруваннями. Усвідомлення їх культового значення збереглося аж до XX ст. Відповідно й обрядовий статус писанки був значно вищим, ніж у крашанки.

В Україні існувало два види фарбованих яєць: крашанки і писанки.

Крашанки — це варені яйця, зафарбовані в один колір: жовтий, червоний, зелений, синій, фіолетовий, чорний. їх вживали в їжу, коли розговлялися на Великдень, і використовували у великодніх забавах.

Писанки — сирі яйця, з нанесеним на них символічним рисунком і зафарбовані в три-чотири кольори.

Для розписування писанок беруть білі яйця курей середнього або малого розміру з шорсткою матовою поверхнею. Яйця з гладенькою шкаралупою погано зафарбовуються. Форма яйця має бути округлою, злегка видовженою. Яйця слід добре помити у. теплій воді з додаванням ложки питної соди, що пом’якшує воду; після чого залишки води слід легко протерти м’якою паперовою серветкою і покласти яйця на 2—3 хвилини у воду з додаванням харчового оцту, а потім просушити. Після цього яйце готове для розписування.

Головний інструмент у цій справі — писачок, що виготовляється з м’якої бляхи-фольги. Шляхом намотування шматочка фольги на тонку голку виготовляється трубочка завдовжки 2 см і встромляється в розщепу дерев’яної ручки та міцно перев’язується. Після цього голку видаляють із трубки. Писачок готовий.